Яна Зинкевич розповiла про спробу покінчити життя самогубством

7
330

28 березня, у Брюселi, в штаб-квартирі NATO учасниця першої місії #Ambassador ветеранська дипломатія Яна Зінкевич прочитала доповідь про труднощі повернення з війни, депресію та самогубства. Вона чи не вперше публічно поділилась власним важким досвідом переживання травми та пояснила, що відчуває людина, коли намагається покінчити з собою, розповідається в повідомленні в Фейсбуці.

“Я українська ветеранка, мені 23 роки. У 18 років, після завершення школи я з перших днів війни стала добровольцем. Моя участь у бойових діях завершилась після небойової травми. Тоді я пережила депресію, ПТСР та спробувала покінчити життя самогубством.

Зараз у мене пожиттєва інвалідність 1 групи, а це, на превеликий жаль, для повнолітніх постраждалих у нашій країні означає фактично повну ізоляцію, відсутність підтримки та кваліфікованої допомоги після гострого періоду лікування.
Інвалідність для повнолітніх постраждалих у нашій країні часто означає неможливість отримати освіту, влаштуватись на роботу через дискримінацію, недоступність та відсутність інклюзивності. В моєму випадку ситуацію ще більше ускладнив той факт, що я – жінка.
Якщо постраждалий – не відома людина, не дитина чи заможна особа, то після отримання травми він скоріше за все опиниться сам-на-сам зі своїми проблемами, без мінімального соціального захисту, який, до слова, надають у інших розвинених країнах.
На щастя, ветерани державної армії можуть скористатись дієвими механізмами допомоги після отримання травми, поранення чи захворювання. Але для таких, як я – тобто для добровольців – ці механізми часто недоступні через відсутність офіційного статусу учасників бойових дій.
Я та ще декілька тисяч людей, які в перші роки війни стали на захист України, досі не маємо статусу учасників бойових дій та будь-яких відповідних пільг.
Як і всі, хто бачив війну, – я найбільше її не хочу. Коли я служила у найактивніших точках фронту, у найтяжчі часи, то навіть уявити не могла, з якими труднощами мені доведеться зіштовхнутися далі. Я не могла навіть подумати, що за два роки після закінчення безтурботного та мирного життя вип’ю всі ліки, які знайду в квартирі, намагаючись покінчити життя самогубством.
Кожен, хто чує зараз мої слова, може допомогти запобігти самогубствам ветеранів в Україні. Одне самогубство ветерана – це вже занадто багато. Ми як нація прагнемо, щоб рівень самогубств у нашій країні дорівнював нулю.
Після повернення з війни ветеран втрачає три основні речі:
– самоідентифікацію,
– мету,
– коло спілкування.
Згідно одному з небагатьох проведених в Україні досліджень 95,2 % бійців з вибірки заявили, що не отримали достатньо психологічної підтримки та підготовки у своїй військовій частині. Серед тих, хто отримав травми або поранення, відсоток ще більший.
Коли йдеться про ПТСР – назвичайно важливі заходи превенції та профілактики. Щоб протистояти наслідках війни, Україні необхідний обмін досвідом з країнами-членами НАТО по запобіганню, лікуванню та зборі статистики випадків самогубств серед ветеранів.
Як кажуть у нашому середовищі: з війни можливо прийти, але неможливо повернутись.
Я мрію, що спільними зусиллями, з вашою допомогою кожен з наших побратимів та посестер по зброї зможуть подолати ПТСР і не пройдуть той жахливий шлях, що пройшла я”, – сказала Яна Зінкевич.

7 КОММЕНТАРИИ

  1. Мне почему-то кажется, что в АТО такие люди идут за поиском смысла жизни. Но там его не находят, и, возвращаясь обратно, ломаются окончательно. У них нет опоры. Есть идеалы, которые имеют очень мало общего с реальной жизнью. И разговоры о том, что окружающие должны понять, принять и наполнить их существование смыслом и радостью – бессмысленны. Это такая психика, которая заставляет человека искать смысл жизни в риске, войне, а если не выходит – в алкоголе и забвении.

    • Что за тупой бред про “поиск смысла жизни”?. Достаточно посмотреть в каком возрасте она в АТО попала. А за то что она сделала для бойцов честь ей и хвала. О возрасте-не зря же призывной возраст подняли до 20 лет, потому что в 20 лет как раз начинается перелом сознания. При Совдэпии в 50-х, тоже был призыв с 20 лет. А у “прибабахнутых” амеров вообще до 21 года-ребенок, потому что они давно учли влияние психологического фактора на поведение человека.

      • В АТО она не “попала”, а пошла осознанно. И это много говорит о совсем юной девушке, которая пошла на войну, на осознанный риск. Не пустили бы, нашла бы другие варианты. Ей нужен был этот адреналин. И хорошо, что она нашла его в благом деле.

  2. Война ломает людей и лишает смысла жить дальше, если оказавшись на гражданке АТОшник у показывают, что он мусор, а не герой.

    • Про таких как Вы, “знатоков вАйны” я уже говорил-это равносильно тому, что десантники собрались на День ВДВ и рассуждают как лучше рожать. Афган прошло более 800 тыс. человек: таких как я, участников “войн которых не было” в два раза больше чем афганцев.Но мы не бегали и не били себя пяткой в грудь, что нам все должны. Остались живы и хорошо.

ОСТАВЬТЕ ВАШ КОММЕНТАРИЙ