Жена российского наемника «Матроса» рассказала правду

18
1507

 

Гражданина России Владимира Радюка, 1974 года рождения, уроженца г. Омска, приговорили к трем годам заключения в Копычинский колонии в Тернопольской области. А приговаривать было за что: в 2014 году контрразведка СБУ задержала его, как « народного ополченца», который участвовал в террористической деятельности в составе «ДНР» ( позывной «Матрос»).
Его дело, год назад, слушалось Павлоградским горрайонным судом. На суде Владимир Радюк сказал, что ненавидит Путина и свою страну и попросил , чтобы его не выдавали и ни на кого не обменивали. 14 мая 2015 года решение суда вошло в законную силу.

Читайте по теме: //beg.dp.ua/opolchenets-iz-omska-predpochel-okazatsya-v-ukrainskoj-tyurme/

Чем занимался россиянин в Украине, в удостоверении которого значится «оператор ПЗРК»? Охранял штаб боевиков, копал окопы вблизи международного аэропорта Донецк. Потом попал под обстрел, был ранен. Осознав, что эта война не его, он нанял такси, чтобы проехать территорию размежевания между силовиками и боевиками, и с бутылкой виски приехал с покаянием к украинским силовикам на блокпост в районе Дебальцево.

Казалось бы, что тут можно добавить?

Но вот в редакцию begemot.dp.ua. с гневным письмом обратилась жена наемника, Светлана Михайловна:

« Добрый день, к вам обращается  жена Радюка. В. В., так называемого “пленного и рецидивиста”, каким вы его заделали, – пишет она. – Скажите, пожалуйста, почему же вы правду не напишете, то, что он сам пришел с информацией и видео на своем телефоне, чтобы помочь нашей стране? Или вы пишите то, что вам приказано пророссийскими преступниками, которые получили за него звездочки?

 Я гражданка Украины и мне стыдно и страшно жить с мыслью, что все у нас продается.

Почему бы вам не написать, что когда он пришел на блокпост в Дебальцево, его выслушали военные львовского батальона, в том числе капитан с позывным “Ангел”, а вот когда приехали люди из спецслужб Украины, то надели мешок на голову Владимиру и измывались, как хотели? И вопросы не по существу задавали, их не интересовали факты, которые могли в дальнейшем спасти жизни многим нашим бойцам в Дебальцево.

За что вы так поливаете грязью моего мужа? За то, что он отказался воевать против Украины? За то, что отказался стрелять в наших ребят? За то, что находясь на оккупированных территориях, собирал информацию для нашей страны, рискуя при этом жизнью?

Ответьте мне, пожалуйста: « За что?”.

Уважаемая Светлана Михайловна, так уж принято во всем мире, что граждан, которые незаконно пересекают границы другого государства, а затем с оружием в руках помогают террористам, обязательно судят и лишают свободы. И никакое раскаяние тут оправданием быть не может.

Ваш муж сегодня может рассказывать о том, что ФСБ России вынудили его вступить в ДНР. Возможно, так оно и было. И это хорошо, что Владимир не захотел убивать украинских парней, которые встали на защиту Украины.

Ваш муж осужден за незаконное ношение оружия и за участие в террористической деятельности не очень-то строго. Суд учел его раскаяние.

Грязью вашего мужа никто не поливал и не поливает. Если он, действительно, был осужден когда-то, на территории РФ, за кражу и грабеж, а затем сотрудники ФСБ принудили его вступить в ДНР, то это свидетельствует только о том, что Россия отправляет на « помощь » братскому народу не самых лучших своих сыновей.

Вы ни слова не говорите о деньгах, которые ваш муж, как наемник, получал в ДНР. Десятки тысяч таких же наемников и сегодня защищают русский мир и русский язык на украинской земле от «бендеровцев» и «фашистов». Вы сами где-нибудь в Украине сталкивались с дискриминацией русскоязычных? Вам кто-нибудь запрещал говорить на родном языке?

Наемники – это люди, согласившиеся за деньги разрушать чужую страну и, опять же за деньги, убивать ее граждан. Да, кто-то из россиян попал на эту войну по ошибке или по глупости. За ошибку или за совершенную глупость человека нужно прощать. Только матери погибших украинских солдат наемников никогда не простят.

Владимира Радюка судили не за раскаяние и не за то, что он сдался в плен украинским военным. Его судили за преступление против Украины, – и этим сказано все.

18 КОММЕНТАРИИ

  1. Мне в Тернопольской области не продавали в магазинах товар потому, что я говорил на русском языке. Мне также дали понять, что мое присутствие как носителя русского языка (я гражданин Украины и проживал в Днепропетровской области все время) на их тернопольской земле. А вы говорите какие притеснения…

    • Что ты 3,14здишь, я на западной бываю в год по 5-6 раз в разных регионах, имею там с вой бизнес, разговариваю , только на русском, хотя понимаю украинский , в том числе “западный” отлично, Общаюсь очень много никогда и негде такого не было. Кацапский ТРОЛЛЬ, 3,14здишь совковыми заготовками. МУДАК. Шуруй в Бурятию и там тебе расскажут с каким акцентом ты 3,14пиздиш, если ты с Днепропетровской обл., Хотя скорее всего КАЦАПСКИЙ ТРОЛЛЬ, отрабатывающий бабки. ПОШЕЛ ВОН с НАШЕГО сайта УБЛЮДОК.

    • Забыл добавить , что за данный 3,14издежь, я тебя и в Днепропетровской обл-ти притиснул бы до кровавых соплей, Дай координаты Колюсик.

  2. Аника воин этот Радюк, своих предал да и чужие обос..ли и в тюрьму посадили!

    • Не вам судить о нем.. Своих он не предал он пошел против путина и кремля,

      • Вам лечиться надо от психоза, потому что сколько можно верить в глупость, что во всем виноват Путин и Кремль! Пора разбираться с теми кто захватил власть в Киеве и начал гражданскую войну!

  3. Ничего подобного я не сталкивалась с тем, чтоб меня не обсудили в магазине, или не ответили на вопрос в Тернополь, и я тоже из Днепропетровска. Мне привычнее говорить на русском, но и свою державну мову я розумію.

    • Предатель он и стой стороны и с этой стороны предатель, с гнильцой душа. По эвропейски с бутылкой виски помчался с покаянием к украинским силовикам на блокпост в районе Дебальцево.

      • Написать можно все что угодно, и прекратить как выгодно писакам не задумывались вы об этом нет!? Я так понимаю что бесполезно что то объяснять здесь! НЕ ЗНАЯ ПРАВДЫ НЕ СУДИТЕ!!!!

  4. Комментарий: нeкоторыe Укрaинскиe пaлитологи считaют что в этой войнe с крeмлём,нeт тaкого понятия кaк русский или укрaинeц или чeчeн и.т.д. Это войнa Умов, мы все свободные люди от рождения,и в праве выбирать что нам ближе и роднее по духу по образу жизни по полетическим воззрением и.т.д. Если человек,увидевший своими глазами,что ему придется выполнять приказы преступного хорактера,вдруг отказывается это делать,то как вы тут коментируете что он предатель?? Вопрос,кого он предал? Кремль? В чем? Что отказался верить ему кто ему друг а кто враг? Что отказался быть не зрячим? Или быть может присягу кремлю дал что будет убивать фашистов в Украине но увидел что фашистов нет и не стал воевать,в этом предатель?? Не стандартное поведение правда?если бы все русские солдаты отказались воевать на донбасе и счетали бы Украину братской,сказав путинским шакалам stop!то и донбаса бы не было,и слез матерей и жен. Радюк не предал свою совесть, он остался при своем мнении. И это его решение. Личное. Оно не пренадлежит к путинским инстетутам по формированию общественного мнение.

  5. Справа № 185/3279/15-к
    В И Р О К

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    14 травня 2015 року. м.Павлоград
    Дніпропетровської області

    Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

    Головуючого – судді Щербини О.О.,
    за участю секретаря – Булкіної А.В.,
    прокурора – Сушка В.А.,
    адвоката – захисника Мицак Н.Т.,
    перекладача – Костенко Н.О.,
    обвинуваченого – Радюка В.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження від 11.10.2014 року № 22014170000000067 за обвинуваченням

    Радюка Володимира Валерійовича, 14.02.1974р.н.,
    уродженця м.Омськ, Російської Федерації, громадянина
    Російської Федерації, не працюючого, розведеного,
    з середньою освітою, проживаючого по вул. Комсомольській,12/17
    в с.Бологоє, Руськополянського району, Омської області,
    Російської Федерації, раніше судимого

    у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.260, ч.1 ст.263 КК України, –

    В С Т А Н О В И В :

    На початку квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей України невстановленими особами для насильницького підтримання влади незаконних самопроголошених «Донецької народної республіки» (далі ДНР) та «Луганської народної республіки» (далі ЛНР) було створено не передбачені законом збройні формування, які мали організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну. Воєнізовані групи вказаних формувань озброєні вогнепальною зброєю, мають вибухівку, а також тяжке військове озброєння та військову техніку. У вказаних незаконних збройних формуваннях визначений механізм вступу до них, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур ДНР, придушення організованого опору населення на окупованій території, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Зазначені не передбачені законом збройні формування ДНР та ЛНР дислокувалося в різних населених пунктах та місцевостях Донецької та Луганської областей , мали загальну координацію керівництва.

    У середині квітня 2014 року громадянин Російської Федерації Радюк В.В., поділяючи погляди та мету створення ДНР та ЛНР, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, прийняв рішення добровільно вступити до лав не передбаченого законом збройного формування ДНР.

    З цією метою у кінці квітня 2014 року Радюк В.В. прибув до тренувального табору бойовиків, розташованого на території Ростовської області РФ, де протягом травня 2014 року проходив бойову підготовку.

    У подальшому, з метою приєднання до підрозділу не передбаченого законом збройного формування ДНР, штаб якого розміщувався у будівлі Управління СБ України у Донецькій області, на початку червня 2014 року Радюк В.В. незаконно перетнув державний кордон України в районі контрольно-пропускного пункту (далі – КПП) «Ізварино» Луганської області, яке перебувало під контролем не передбаченого законом збройного формування ЛНР.

    Перебуваючи у смт. Ізварино Луганської області, Радюк В.В., усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, добровільно надав згоду представникам воєнізованої групи на участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування ЛНР, яке розташовувалась у вказаному населеному пункті. У комендатурі селища Радюк В.В. від членів не передбаченого законом збройного формування ЛНР отримав вогнепальну зброю – автомат Калашникова АК-74 та упродовж червня 2014 року здійснював чергування на українсько-російському кордоні в районі КПП «Ізварино», яке контролювалося бойовиками ЛНР.

    Продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку липня 2014 року Радюк В.В., на виконання свого злочинного умислу, прибув до штабу не передбаченого законом збройного формування ДНР «Народне ополчення Донбасу», який був розміщений у приміщенні Управління СБ України у Донецькій області (м. Донецьк, вул. Щорса, 62), де був зарахований до його лав.

    Для безперешкодного пересування по території, яка тимчасово контролювалась не передбаченим законом збройним формуванням ДНР, Радюк В.В. отримав посвідчення ополченця «Донецької народної республіки» № 11133, а також позивний «Матрос».

    У подальшому, протягом липня-вересня 2014 року Радюк В.В., усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, приймаючи участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування ДНР «Народне ополчення Донбасу», будучи озброєним, здійснював охорону вищевказаного штабу бойовиків.

    Окрім того, у вказаний період часу Радюк В.В., з метою забезпечення успішного функціонування не передбаченого законом збройного формування ДНР, здійснював підготовку його бойових позицій шляхом копання окопів поблизу міжнародного аеропорту м. Донецьк.

    09.10.2014 Радюк В.В. був затриманий військовослужбовцями та у нього виявлено та вилучено два автомати Калашникова та 50 набоїв до них.

    Згідно висновків балістичних експертиз № 1001, 1102, 1003 від 19.11.2014, проведених НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, вилучені 2 автомата Калашникова та 50 набоїв до них є автоматичною вогнепальною зброєю, яка придатна для проведення пострілів, та бойовими припасами, придатними для стрільби.

    В судовому засіданні обвинувачений Радюк В.В. повністю визнав свою провину в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч.1 ст.263 КК України, заявив про щире каяття, висловив жаль з приводу вчиненого та дав показання про те, що в середині квітня 2014 року він, помилково поділяючи погляди та мету створення ДНР та ЛНР, за пропозицією правоохоронних органів Омської області де він, як раніше засуджений перебував на обліку та щомісячно відмічався, та невідомих йому представників ФСБ, маючи у минулому військову службу за контрактом свідомо прийняв рішення добровільно вступити до лав не передбаченого законом збройного формування ДНР.

    З цією метою у кінці квітня 2014 року Радюк В.В. прибув до тренувального табору бойовиків, розташованого на території Ростовської області РФ, де протягом травня 2014 року проходив бойову підготовку.

    У подальшому, з метою приєднання до підрозділу не передбаченого законом збройного формування ДНР, штаб якого розміщувався у будівлі Управління СБ України у Донецькій області, на початку червня 2014 року він разом з іншими особами – громадянами Росії незаконно перетнув державний кордон України в районі контрольно-пропускного пункту (далі – КПП) «Ізварино» Луганської області, яке перебувало під контролем не передбаченого законом збройного формування ЛНР.

    Перебуваючи у смт. Ізварино Луганської області, він добровільно надав згоду представникам воєнізованої групи на участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування ЛНР, яке розташовувалась у вказаному населеному пункті. У комендатурі селища Радюк В.В. від невідомих йому за прізвищами членів не передбаченого законом збройного формування ЛНР отримав вогнепальну зброю – автомат Калашникова АК-74 та упродовж червня 2014 року здійснював чергування на українсько-російському кордоні в районі КПП «Ізварино», яке контролювалося бойовиками ЛНР.

    Також, на початку липня 2014 року він прибув до штабу не передбаченого законом збройного формування ДНР «Народне ополчення Донбасу», який був розміщений у приміщенні Управління СБ України у Донецькій області (м. Донецьк, вул. Щорса, 62), де був зарахований до його лав.

    Для безперешкодного пересування по території, яка тимчасово контролювалась не передбаченим законом збройним формуванням ДНР, він отримав посвідчення ополченця «Донецької народної республіки» № 11133, а також позивний «Матрос», та протягом липня-вересня 2014 року приймав участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування ДНР «Народне ополчення Донбасу», будучи озброєним, здійснював охорону вищевказаного штабу бойовиків у м.Донецьку.

    Крім того, у вказаний період часу він здійснював підготовку бойових позицій шляхом копання окопів поблизу міжнародного аеропорту м. Донецьк, де попав під обстріл, був контужений та поранений.

    Після лікування він був виписаний з госпіталю, та його позиція стосовно подій на Сході України змінилася кардинальним чином. Він став розуміти протиправність своїх дій та дій прихильників ЛНР та ДНР, а також відкрито не поділяти офіційної позиції Росії у цьому питанні.

    Свою позицію, судження та висновки він вирішив донести до представників Збройних Сил України, в зв’язку з чим, в районі м.Дебальцево Донецької області свідомо та за власним бажанням прийшов до блок-посту ЗСУ, де 09.10.2014 й був затриманий військовослужбовцями та переданий правоохоронним органам України. Під час затримання в нього було виявлено та вилучено два автомати Калашникова та 50 набоїв до них.

    Зауважив, що під час зазначених подій він не застосовував вогнепальну зброю проти будь-кого, у тому числі і проти військовослужбовців Збройних Сил України та мирного населення.

    Крім того, в судовому засіданні обвинувачений Радюк В.В. звернувся до суду з клопотанням допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначених кримінальних правопорушень, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв’язку з чим досліджувати їх, а також допитувати осіб, які не з явилися в судове засідання немає ніякої необхідності.

    З’ясувавши думку прокурора та захисника, які не заперечували проти застосування у справі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, роз’яснивши обвинуваченому правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останній погодився, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та застосував при розгляді даної справи положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

    Аналізуючи показання обвинуваченого в судовому засіданні, співставляючи ці показання з обвинуваченням, що інкримінується Радюку В.В., суд робить обґрунтований висновок про те, що показання обвинуваченого мають характер логічних, послідовних та об’єктивних, а відтак, з урахуванням застосування при розгляді справи положень ч.3 ст.349 КПК України, винність обвинуваченого Радюка В.В. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260 та ч.1 ст.263 КК України – доведена повністю.

    Дії обвинуваченого Радюка В.В. необхідно правильно кваліфікувати:

    – за ч.2 ст.260 КК України, як участь у діяльності не передбачених законами України збройних формувань;

    – за ч.1 ст.263 КК України, як придбання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

    При призначенні виду і розміру покарання суд враховує, що обвинувачений Радюк В.В. раніше був судимий на території РФ, є громадянином Росії, підлягає покаранню за вчинені ним тяжкі кримінальні правопорушення, має задовільну характеристику.

    В якості пом’якшувальних обставин суд враховує що обвинувачений повністю визнав свою провину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв досудовому розслідуванню та судовому розгляду справи.

    Обтяжливих обставин судом не встановлено.

    Також суд бере до уваги, що обвинуваченим Радюком В.В. вчинено тяжкий злочин проти громадської безпеки, суспільна небезпечність якого полягає в тому, що створення, існування та участь у неконтрольованих суспільством і державною владою воєнізованих та збройних формувань є джерелами підвищеної небезпеки для суспільства, створює можливість їх використання для вчинення злочинів, протистояння з органами влади, веде до необхідності приборкання їх силою з усіма випливаючими з цього наслідками й т.і.

    Наведене свідчить, що виправити обвинуваченого Радюка В.В. та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв’язку з чим обвинувачений Радюк В.В. має бути засудженим за ч. 2 ст. 260 та ч.1 ст.263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції даних статей.

    Враховуючи той факт, що обвинувачений Радюк В.В. за власною ініціативою припинив свою участь у триваючому злочині, не застосовував вогнепальну зброю проти громадян та військовослужбовців України, покарання у вигляді позбавлення волі повинно бути призначено обвинуваченому Радюку В.В. у межах, що близькі до мінімального розміру та є мінімальним розміром санкцій, передбачених ч.2 ст.260 та ч.1 ст.263 КК України.

    Остаточне покарання обвинуваченому Радюку В.В. повинно бути призначено за сукупністю злочинів, за правилами ч.1 ст.70 КК України, у вигляді позбавлення волі, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд –

    У Х В А Л И В :

    Радюка Володимира Валерійовича визнати винуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст.260, ч.1 ст.263 КК України.

    Радюку Володимиру Валерійовичу призначити покарання :

    – за ч.2 ст.260 КК України – у вигляді позбавлення волі на строк три роки один місяць;

    – за ч.1 ст.263 КК України – у вигляді позбавлення волі на строк три роки.

    На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити Радюку Володимиру Валерійовичу покарання у вигляді позбавлення волі строком три роки один місяць.

    До набрання вироком чинності запобіжний захід відносно Радюка Володимира Валерійовича залишити незмінним – у вигляді тримання під вартою.

    Строк відбування покарання для Радюка Володимира Валерійовича обчислювати з 15.00год. 11 жовтня 2014 року.

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення, а особою під вартою в той же строк – з дня отримання копії вироку.

    Суддя Щербина О.О.

    • Да уж в Полтаве постарались что бы сломать человеку жизнь, я все же надеюсь что Тернопольские службы разберутся в правдивости всего того что состряпано в деле Владимира!!!

  6. Да уж в Полтаве постарались что бы сломать человеку жизнь, я все же надеюсь что Тернопольские службы разберутся в правдивости всего того что состряпано в деле Владимира!!!

ОСТАВЬТЕ ВАШ КОММЕНТАРИЙ