Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі роз’яснює умови зарахуваня страхового стажу

0
225

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” потрібно виконати дві умови: досягти віку, встановленого зако­ном, і мати не менш як 15 років страхового стажу. Розмір пенсії залежатиме від тривалості страхового стажу й розміру отримуваної працівником заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески до Пенсійного фонду (з 2011 року – єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування). Що більша тривалість страхового стажу та вищий розмір зарплати, то вищий розмір пенсії.
З 1 січня 2004 року для призначення пенсії зараховується страховий стаж за період, упродовж якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому страховий стаж обчислюють територіальні органи Пенсійного фонду за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб.
Періоди трудової та іншої діяльності до 1 січня 2004 року зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше, тобто відповідно до статей 56–63 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку стаж обчислюється за даними трудової книжки та інших підтверджувальних документів.
Якщо особа працює неофіційно, тобто отримує заробітну плату в “конверті”, до страхового стажу цей період зараховано не буде, оскільки внески на пенсійне страхування не сплачувались. В разі, якщо роботодавець до 1 січня 2015 року офіційно нараховував та сплачував мінімальну (чи нижчу від  мінімальної) заробітну плату, а решту – в “конверті”, то до страхового стажу буде зараховано період роботи, пропорційний розміру сплачених внесків.
Якщо, приміром, на момент призначення працівникові пенсії підприємство за якийсь період не сплатило страхові внески до Пенсійного фонду, то пенсія при­значається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до фонду. Після надходження даних про сплату страхових внесків провадиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з моменту призначення пенсії.
Слід мати на увазі, що у разі існування на підприємстві заборгованості зі сплати страхових внесків, підприємство не може сплатити внески до Пенсійного фонду лише за конкретного працівника для зарахування йому відповідного періоду роботи до страхового стажу під час призначення пенсії. Чинним законодавством така можливість для підприємств не передбачена, оскільки з метою соціально справедливого зарахування стажу всім працюючим  підприємства-боржника, законодавчо встановлене погашення боргу у порядку календарної черговості його виникнення.
Якщо до 1 січня 2015 року працівникові була зменшена заробітна плата, приміром, у зв’язку з переведенням на роботу на неповний робочий день, це негативно вплине на його пенсійне забезпечення, а саме:
– якщо сума заробітку у відповідно відпрацьованих місяцях є нижчою, ніж мінімальний розмір заробітної плати, то до страхового стажу для призначення пенсії ці місяці роботи зараховуються не в повному обсязі, а лише пропорційно сплаченим внескам;
– знижений розмір отримуваної заробітної плати у зазначений період призведе до зниження коефіцієнта заробітку й відповідно – до зменшення розміру пенсії;
– якщо працівник зайнятий на роботах зі шкідливими й важкими умовами праці, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, то неповна зайнятість може позбавити його права на пільгове пенсійне забезпечення (приміром, право на пенсію за списками № 1 і № 2 мають лише працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день).
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці”, яким внесено зміни, зокрема, до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання” (далі – Закон № 2464) та Кодексу законів про працю України.
Для роботодавців (платників зазначених, у  пункті 1 частини першої статті 4 Закону № 2464), визначено, що у разі якщо заробітна плата працівника (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) за умови, що наймана особа відпрацювала повний місяць, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
У разі якщо особа у звітному місяці пропрацювала два тижні, а решту часу перебувала на лікарняному, то у звітності відображається фактично нарахована заробітна плата за відпрацьований час. За умови, що заробітна плата за відпрацьований час менше мінімальної, питання необхідності донарахування сум єдиного внеску має розглядатися одночасно з нарахуванням сум допомоги з тимчасової втрати працездатності.
Таким чином, з 1 січня поточного року законодавчо гарантується зарахування повного місяця страхового стажу для призначення пенсії застрахованій особі, навіть за умови неповної зайнятості.
Крім того, цим же законом стимулюються роботодавці до легалізації заробітної плати та збільшення її розміру через застосування понижуючого коєфіцієта розміру єдиного соціального внеску.
Не мають залишитись осторонь і самі застраховані особи, бо йдеться про їхн право на соціальний захист та розмір майбутньої пенсії. Відповідно до статті 16 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, найманим працівникам надано право отримувати від страхувальника підтвердження  сплати страхових внесків, у тому числі і в судовому порядку.  Крім того, відповідно до статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” платник єдиного внеску зобов’язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; пред’являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
Отже, кожен працюючий повинен проявляти інтерес до того, як роботодавець сплачує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, частини якого надходять до соціальних фондів та забезпечують різні соціальні виплати. За неналежного виконання працедавцем своїх обов’язків застрахована особа має право вимагати від нього сплати єдиного внеску своєчасно і в повному обсязі, бо це є гарантією соціального захисту працівників та отримання пенсії в майбутньому.

Заступник начальника управління – М.П.Сєрських

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ВАШ КОММЕНТАРИЙ