День прапора України: свято з сумом та гордістю

11
863
Сьогодні, 23 серпня, в День Державного прапора України, біля музею війни “У Діда” по вул. Дніпровській в Павлограді відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку, присвяченого учасникам російсько-української війни.
Про це повідомляє ветеран АТО Людмила Калініна на своїй сторінці в Facebook.
День прапора України: свято з сумом та гордістю“Свято серед своїх, яке віддає сумом та гордістю.
Саме сьогодні у День Державного Прапору, ми: ветерани та дійсні військовослужбовці, родини загиблих та зниклих без вісті, наші близьки та волонтери…були пліч о пліч.
День прапора України: свято з сумом та гордістюСвяте діло та наш обов’язок, це схилити голову перед світлинами загиблих Героїв України.
Святе діло, приклавши кулак до грудей, стояти перед нашим стягом свободи та незалежності жовто-блакитного кольору…, який стає червоно-чьорним.
День прапора України: свято з сумом та гордістюСвяте діло зібратися та підтримати нашіх братів у такому правому ділі, як пам’ятник полеглим воїнам російсько-української війни…
День прапору, де потискаючи один одному руки, обіймаючись, вітаємо і бачимо прірву тієї потаємної болі у мам загиблих, у бійців, яким вдалося повернутися і біль сподівання на повернення сина…
День прапора України: свято з сумом та гордістюДід той пам’ятник з осколків зварив – знов подих, якась рука стиснула серце…Кожен підходив і погляд лише на ці мертві осколки металу та читаєш імена на смертниках, згадуешь тих хто пішов у небо.
День прапора України: свято з сумом та гордістюШквал емоцій…радощі від зустріч. Біль пам’яті та надія на краще. Бо ми серед своїх, ми подолали шлях війни і повернулися, щоб навіки зостатися сім’єю.
Це наше сімейне свято День Прапору України!!!! Вітаю!!!! Та Дякую, всім хто поруч…”, – говориться в повідомленні.

11 КОММЕНТАРИИ

  1. Какая российско-украинская война? Это политическая импотенция власти на Украине при слабой экономике обострённая украинской шизофренией. И это поддерживает мэр Павлограда? ПОЗОР ВЕРШИНЕ!!!

    • Сначала то же был удивлен. Потом присмотрелся, а это мулька в частном владении. Так что то же можешь поставить в огороде с надписью:”В честь победы Украинцев над Марсианами.

    • Російсько-українська війна, яку розпочала Росія (Московія) проти України в 2014 році із захоплення Криму і війни на Донбасі. Факт вторгнення регулярних військ Росії зафіксовано міжнародними організіцями і за ці злочини введені санкції, а також зібрані матеріали кримінальної справи, яка направлені в міжнародний трибунал в Гаагу. Є рішення ООН, в яких Росія записана, як агресор і окупант. Окрема справа по збиттю цивільного літака Боінг над Донбасом у 2014 році установкою Бук російськими військовими з міста Курськ, яку вони привезли на Донбас. Що тільки не видумували окупанти-росіяни і про СУ-25 и про два СУ-27 і про ЦРУ, які ніби посадили в літак трупи і там різвали і про “іспанського” диспетчера…. а факт є доказаним фактом і чекаємо вироку міжнародного суда.

  2. 31.01.2018 г. Умер в нищите генерал-майор , первый космонавт (астронавт) Украины Каденюк. Имел долги за коммуналку 2-х комнатной квартиры, ездил на троллейбусе, безработный, пенсию нормальную не имел по тому что не умел договариваться с решалами. Небольшую гос. Дачу забрали у него при Ющенко. А Вы, девочки у металомного памятника, продолжайте ….. Думать не надо, прыгать и отжиматься надо.

  3. И ещё: на Небо нациков не берут, там Иисус (еврей по маме), русские и др. национальности , невыносимые для “воинов света, воинов добра”.

  4. Кто был никем тот станет всем. Кому война, а кому мать родна. Нацики беснуются.

  5. І ні одного коментаря в підтримку. Печально. Але все добре, що є люди, які пам*ятають наших воїнів, віддавших своє життя, щоб такі потвори, які ображають пам*ять про загиблих, тут біснувалися. Це справжня російсько-українська війна, де ворог росіяни і їх фашистсько-нацистське керівницство напало на Україну. Напали підло, обстрілюючи наші міста і села зі своєї території, знаючи, що відповіді не буде, бо ніхто не бажав війни. А потім зайшли на нашу територію своїми регулярними військами. Знищили багато наших військових у “зеленому коридорі” під чесне “офіцерське” слово. Зараз воюють гібридно, одівають форму поліціїв донбаса. Але кінець буде всьому і цій війні. Горіти вам в пеклі вічні вороги України-Русі – московити і Хинови, бо до Русі ви ніякого відношення не маєте, ваша мама це Орда, яких Петро 1 у 1721 році перейменував у росіян.

  6. Велика подяка Токареву Анатолію і його “Їжачку” за гарну і потрібну справу. Ми вистояли в роки 1939 по 1945 -й, вистоїмо і зараз. Слава Україні.

    ПАВЛОГРАДСЬКИМ ВОЛОНТЕРАМ

    На війну їдуть добробати
    Й військові також на Донбас,
    Щоб Україну рятувати,
    Схід їм показував компас.

    Серед них бойова бригада,
    Шо двадцять п’ятою зовуть.
    З Росії зупинити гада,
    Присягу людям бережуть.

    За ними миттю волонтери,
    Їжу й спорядження везуть,
    Прості й вчорашні офіцери,
    На допомогу війську йдуть.

    Це Токарев місту знайомий,
    З міліції на пенсію пішов.
    Та Юрій Гак нам невідомий,
    Із Анатолієм спільне знайшов.

    Мотаються із Павлограда,
    На фронт везуть що є бійцям,
    Попереду ж була їх зрада,
    Цей вірш міг бути вже мерцям.

    Двадцять один – красива дата,
    Впала в серпневий календар,
    Привізши речі для солдатів,
    Минувши обстріли й пожар…

    Їдуть в бік міста Павлограда,
    В машині Токарев і Гак,
    А там від «ДНР» засада.
    Де Жданівки попереду є знак,

    В полон забрали волонтерів
    В Донецьк завезли в «СБУ».
    Всі в камері там без паперів,
    Отримавши ще й по горбу.

    У камері є сотня українців,
    Разом чоловіки й жінки.
    В лапи попали до ординців,
    Жахливі в житті сторінки.

    Затриманих всіх катували,
    Шукали серед них «бандер»,
    Та кашею два рази годували,
    На добу із брудних відер.

    В неволі просидівши місяць,
    Наш опер розробив свій план.
    Знав, що уб’ють, а чи повісять,
    Й пішли із Гаком на обман.

    Якісь папери підписали,
    Як це робити Толя знав.
    Свого вже серед ворога ті мали,
    І успіх комбінації їх мав.

    Так самі прибули додому,
    Наші герої ледь живі,
    За місяць відійшли від втоми?
    І знову волонтерство в голові.

    Жовтень 2014 р.
    Анатолій Березенський

  7. Вроде солнышко светит и +20 на термометре. Пойду-ка я пивка выпью. А то скучно тут.

ОСТАВЬТЕ ВАШ КОММЕНТАРИЙ