Рабов воспитывают не только прикладами

0
213

70 лет назад, когда многих из нас еще не было на свете, наш город жил совершенно другой жизнью. Совсем другие флаги развивались над крышами Павлограда, потому что господами здесь были немецкие оккупанты. Это они 70 лет назад указывали павлоградцам, как нужно жить, и о чем им нужно мечтать. При помощи единственной в городе «Павлоградской газеты», два долгих года оккупанты рассказывали покоренным павлоградцам о мощи немецкого оружия, о том, как хорошо будет украинским девчатам, которых угоняли тогда на работы в Германию.
В распоряжении «Бегемота» оказался один из номеров «Павлоградской газеты» от 28 ноября 1942 года. И одну из статей этой газеты мы публикуем сегодня полностью. Публикуем для того, чтобы современники помнили, что самые кровавые режимы обычно выступают в роли благодетелей и ярых поборников справедливости. Чтобы все мы знали,   что рабов воспитывают не только прикладами и виселицами, но и изощренной ложью, обещаниями лучшей жизни.
Читайте и помните…

Українські дівчата в німецьких домашніх господарствах

Сьогодні стоять мільйони німецьких чоловіків зі зброєю в руках на фронті. Вони обороняють на Сході не лише саму Німеччину, а також Україну. Коли б більшовикам вдалося проламати цей залізний мур, тоді пропали б мільйони українців. Бо жид нищив би з шаленою ненавистю власне цей народ, який неодноразово висловив свою ненависть до жидів та більшовицької системи. Але німецький вояк дбає не лише на Сході про знищення цієї життєвої небезпеки також і для України, а охороняє одинаково загально-європейський простір перед плутократичними агресорами в Норвегії, на побережжі Атлантійського океану, на Балканах як і на Середземному морі в Африці. Там, де стоїть німецький вояк, говорить вже не одноразово Фюрер, не поставить своєї ноги жоден противник.
Внаслідок боротьби німецьких вояків на фронті та кривавої жертви німецького народу, в цьому трьохрічному змаганні звільнилися мільйони місць праці в Німеччині. На місце німецьких чоловіків прибули тисячі добровільних робітників з цілої Європи. Їх упорядковано по можливості згідно з їхнім походженням та затруднено згідно з фаховим вишколом. Все таки не можуть закордонні робітники охопити всі звільнені місця праці. Німецькі робітники виконують на фабриках та майстернях і селяни на ріллі більше трьох років день у день щось більше, як свій обов’язок, вони ж знають, що тим самим творять щойно передумови для могутніх німецьких перемог на фронті.
Особливо працює  німецька жінка, щоб заступити своїх братів або чоловіків. Але вона має ще й малих дітей, які мусять залишатися без нагляду або в дитячих садках, коли мати йде до праці. Так само є на селі, де селянка працює на полі, тоді як треба хату на дітей залишати під наглядом інших. Тут українська дівчина мусить допомогти тяжко працюючій німецькій жінці.
Українським дівчатам в німецьких домах треба особливо добре поводитися. Вони будуть в чистих по-європейському улаштованих німецьких будинках виконувати відносно легку та переважно вже знайому працю, і бачитимуть, як живуть німецькі люди. Їм відкривається цілком новий світ. Бо на Україні не можна собі навіть уявити модерних та практичних улаштувань в німецьких будинках. Хто знає на Україні всякі електричні приладдя, як залізка і інші, які є річчю зрозумілою в кожному німецькому помешканні. Всюди в кухнях є водопроводки, а у печах для варіння є електрична струя або газ.
Дівчина навчиться, як і всі німці чисто і так добре мати вигляд, бо все це до певної міри треба віднести також модерним улаштуванням німецьких помешкань. А крім того, для української дівчини це буде втіхою наглядати над малими дітьми німецької жінки та з ними бавитися. Розуміється, що до праці в німецьких домах можуть бути прийняті лише цілком здорові українські дівчата, які не мають більше як 35 літ. Заклик до добровільного погодження до цієї праці знайде напевно на Україні радісний відгук, і молоді дівчата зможуть навчитися багато на ціле своє життя.

28 листопада 1942 року, “Павлоградська газета”

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ВАШ КОММЕНТАРИЙ